Devastation.
It seems that everyone at certain moments in life: after loss, of the closest people or relationships, as a rule, feels something completely different than usual. It is a feeling of desolation, a feeling of complete emptiness. This feeling comes after you have experienced stress and awareness of what happened, then a sharp and long pain, like a burn, and later, when the tears are crying and the heart is broken, the mind is puzzled or tired, you seem to have given everything, already you have nothing but emptiness and peace. Yes, like the sea after a storm.
At this turning point, it is important not to make mistakes. It is like a crossroads. And it is important to choose the right path. After all, there are many temptations: alcohol, drugs, meaningless relationships, etc. But there are also many new opportunities that you do not want to plunge into self-pity and despair. But there is also this: you discover something completely new in yourself, seemingly not peculiar to you. A grand idea, exactly the one that wandered in the subconscious, a hitherto unknown talent, and a different vision of the world around us. You are like a spectator in a hall, you passively look at the stage and see yourself in one or another role from the side, without emotions, you just see. And do not hurry, just let it happen because it must be inevitable, accept it as it is and move forward for a new goal. Everything has its time.
After the end, a new beginning will come again.
Спустошення.
Здається, що кожен в певні моменти життя: після втрати, як правило, чи то найближчих людей, чи то стосунків, відчуває щось абсолютно інакше, ніж завжди. Це відчуття спустошення, відчуття повної порожнечi. Це відчуття приходить після того, коли ти пережив стрес і усвідомлення того, що відбулося, потому гострий і довгий біль, подібний на опік, а вже пізніше, коли сльози виплакані, а серце розбите, розум спантеличений чи втомлений, ти ніби все віддав, уже нічого не маєш - лиш пустота і спокій. Так, ніби море після шторму.
В цей переломний момент важливо не схибити. Він - як роздоріжжя. І важливо вибрати правильну дорогу. Адже є багато спокус: алкоголь, наркотики, беззмістовні стосунки і т.д. Та є також багато нових можливостей, в які не хочеться поринати через жаль до себе і зневіру. Але ще є і таке: ти відкриваєш у собі щось абсолютно нове, здавалося б, не властивe тобі. Грандіозна ідея, саме та, що блукала в підсвідомості, незнаний досі талант, a ще - інакше бачення навколишнього світу. Tи - як глядач у залі, пасивно дивишся на сцену і бачиш себе у тій чи іншій ролі збоку, вже без емоцій, просто бачиш. І не спіши, просто дозволь відбутись тому, що має бути, неминучому, прийми як є і йди вперед вже за новою ціллю. На все свій час.
Після кінця обов’язково йде початок знову.